понеділок, 29 липня 2013 р.

Слідами білих хорватів.Стільсько-Ілів-Дуброва


 
Взято у neo7777vitaha  Слідами білих хорватів.Стільсько-Ілів-Дуброва
Білі хорвати(не путати з "белыми ходоками" з серіалу "Ігри Престолів"))...хто це такі,куди вони поділись і що після них залишилось?Вас цікавлять ці питання?Мене також ні..Принаймі не цікавили до часу,поки не відвідав Стільське городище,- в минулому столицю Великої(Білої)Хорватії.

До дня народження митрополита Андрея Шептицького.

В українській історії буремного 20 століття особа митрополита Андрея Шептицького викликає напевне найбільше поваги та захоплення.
Нащадок знатного українського роду графів Шептицьких, народився 29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, на Яворівщині біля Львова. Більш, ніж 50 років був митрополитом Української греко-католицької церкви на Україні Він реорганізував церкву та під його орудою в українські села прийшла освіта. Для народу були побудовані школи та лікарні на кошти з прибуткових статей володінь родини Шептицьких у Галичині. Він заснував Український Національний Музей, Львівську Богословську Академію, надавав стипендії молодим українським митцям для здобуття художньої освіти у кращих навчальних закладах Європи, створив перші природні заповідники на Західній Україні.
В роки Другої світової війни Шептицький боровся за незалежну Україну, вільну від влади тоталітарних режимів - як радянського так і нацистського. Це був трагічний період у його житті. Спершу він вітав прихід німецьких вояків, переслідуючи мету зробити Україну вільною. Однак, побачивши людиноненависницьку сутність гітлерівського режиму, Митрополит виступив із засудженням політики тодішньої Німеччини. Насамперед він засудив переслідування євреїв. За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. Було надано сховок для понад 300 єврейських дітей та збережено  цінні єврейські документи. При цьому старенький митрополит не побоявся публічно заявити про свою незгоду з політикою нацистів.
Ось цитата з листа Шептицького до папи Римського, датованого 31 серпня 1941 року: